Найбільшим, найголовнішим українським родинним релігійним празником у річному циклі зимових свят є Різдво Христове. Воно складається з цілої низки свят-ритуалів. 
       Навколо біліють сніги. Мороз ніби пензлем розмалював вікна. Дерева обсипані інеєм і обліплені снігом. Стоять вони, як у казці, і сяють самоцвітами від першого променя січневого сонця.
        Ранок. Над кожною сільською хатою в'ється дим. Тихо. Здається, що село ще спить: на вулицях нема нікого. Але в кожній домівці давно кипить робота…
       Так розпочиналася на Україні підготовка до Святвечора: наставляли узвар, варили горох, квасолю, смажили капусту, рибу, ліпили вареники, готували гриби, голубці з пшоном і найголовнішу страву—кутю.
      У той час, коли господиня поралася біля печі, хазяїн поїв худобу, підстеляв свіжою соломою та годував її пахучим сіном.
  Усе живе, що є в господарстві, повинно зустріти урочисту хвилину Святвечора. Ніщо не може бути в цей час поза домівкою.
«Боже сохрани, - казали люди, - десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світі». Боронь, Боже, і сваритися в цей день!
       А 7 січня—Різдво, у деяких місцевостях—Коляди. Кожний член родини, повернувшись із церкви,  вітає всіх у хаті: «Христос Рождається!» А йому всі хором відповідають : «Славіте Його!» 
       А трошки пізніше в хату прибігають колядники. Віншують господарів із святом, славлять Ісуса Христа. Деякі ходили із вертепом (будиночком із двома поверхами: на верхньому поверсі—ляльковий Ісус Христос, а на нижньому—цар Ірод).
      Крім колядок і вертепів, був ще й звичай виголошувати привітання. Він існує й сьогодні.
      Учні нашої школи теж зберігають славні традиції рідного народу. Протягом 18-19 січня вони вітали шкільну родину із Різдвяними святами. Звучали колядки й щедрівки, линули щирі побажання. Глядачі отримали масу задоволення, гарний настрій, море позитивних вражень.
      Отож колядуймо, щедруймо, прославляймо Бога, шануймо та підтримуймо традиції предків, бо вони увібрали в себе все найкраще з історії  нашого народу.
      Здоров'я вам, добра, любові один до одного й Господа нашого.

Вакуліч Лідія Яківна,
вчитель української мови та літератури,
класний керівник 10-Б класу