Я біль твою почую в тихих фразах
І сподіванням твоїм двері відчиню,
Не дам загинути в старих, як світ, образах,
Долоні допомоги щирої назустріч простягну.
З тобою проживу минуле, загляну в майбутнє,
Щоб зберегти від болю прикростей й тривог
Та нагадати про щасливе й незабутнє.
Пробач, якщо не так щось… я психолог, а не Бог.