Я біль твою почую в тихих фразах

І сподіванням твоїм двері відчиню,

Не дам загинути в старих, як світ, образах,

Долоні допомоги щирої назустріч простягну.

З тобою проживу минуле, загляну в майбутнє,

Щоб зберегти від болю прикростей й тривог

Та нагадати про щасливе й незабутнє.

Пробач, якщо не так щось… я психолог, а не Бог.