Той чорний реактор – і пекло, і трон.

Він спить на піску, підібгавши коліна.

І сниться йому в ореолі ворон вже вся Україна…

Ліна Костенко

32 роки минуло відтоді, як світ почув страшну лиховісну звістку: вибухом зруйновано четвертий блок на Чорнобильській атомній станції. Сталася непоправна, найбільша в світовій історії техногенна катастрофа, яка забрала життя й здоров'я тисяч наших співвітчизників, спричинила тяжкі екологічні наслідки, відгукнулася болем та стражданням у багатьох родинах… «Мирний» атом вийшов з-під контролю людини. З того часу слово «Чорнобиль» стало синонімом не лише ядерної катастрофи, але й безпрецедентної мужності та героїзму тисяч  людей: пожежників, медиків, військових, працівників ЧАЕС, робітників, інженерів, усіх, хто був причетний до ліквідації аварії та її наслідків.

Саме пам'яті цих людей 26 квітня у нашому навчальному закладі була приурочена виховна година «Дзвони Чорнобиля», яку підготували разом з класними керівниками учні 9-А та 9-Б класів. Усім присутнім дев'ятикласники мали на меті нагадати ще раз про те, що Чорнобильська аварія повинна стати для нас уроком, бо за нього заплачено надто дорогу ціну. І тому наш святий обов'язок - пам'ятати про самовіддану жертву герої-ліквідаторів та належним чином її поціновувати.

А символічні дзвони, які учні кріпили до стели, саме якраз були даниною пам'яті їхній самопожертві.

Ретроспектива подій квітня 1986 року змусила усіх присутніх не лише пригадати ці трагічні факти, а й замислитися над тим, до чого може призвести безгосподарська та часто зухвала діяльність людини.

А тексти пісень  у виконанні Артема Каваса, Тетяни Нікітюк, Дарії  Рошук засвідчили, що радіація часто таки вражає й душі людей своєю жорстокістю, байдужістю, цинізмом. Справді, радіація – невидимий і тому підступний ворог усього живого.

Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...