Його називають «мандрівним філософом», «українським Езопом, Сократом». Про нього кажуть, що він вічний студент, учитель-новатор… Його мало хто розумів у той час, коли він жив. А ще менше розуміють сучасні читачі.

    Хто ж він- людина-загадка, людина-легенда, людина, яку світ ловив, але не спіймав?

    Це Г.С.Сковорода, 300-річчя якого ми, українці, відзначали 3 грудня.

    Наша школа теж долучилася до цієї дати. Для дев᾽ятикласників було проведено тематичні уроки, на яких діти дізналися про цікаві факти із життя письменника, познайомилися із мудрими думками філософа , які сьогодні ми називаємо афоризмами. Цікавим для учнів став факт про те, як Г.Сковорода як учитель оцінював знання дітей, не виставляючи їм за відповіді оцінок, адже у нього був свій оригінальний метод.

   Також школярі дізналися про те, що Національний літературно-меморіальний музей у селі Сковородинівка Харківської області у травні, рашисти зруйнували. Пам᾽ятаймо: знищили музей, але не знищили пам᾽ять українців про письменника.

    У бібліотеці школи було оформлено виставку , приурочену 300-річчю філософа. У книгозбірні діти мали можливість переглянути відеофільм про одного із найосвіченіших людей 18 століття, про того, хто винайшов власну формулу щастя.

   Він був диваком, але речі, які його хвилювали, вічні, а тому актуальні і зараз, в наш час.

   Отож читаймо цю «мандрівну академію» й шукаймо відповідь на запитання: «Чому Г.Сковорода сучасний уже 300 років?»