Головна » 2019 » Квітень » 16 » Борис Клімчук: патріот України, народжений Волинню
10:29
Борис Клімчук: патріот України, народжений Волинню

                                                                                  Я - син волинської землі
                                                                                   
Б. П. Клімчук

     15 квітня 2019 року в НВК «ЗОШ №11-ліцей» відбулася учнівська конференція «Борис Клімчук: патріот України, народжений Волинню». Ідея її проведення належить заступнику директора та  учителю історії Р.А. Гусак, учням 10-их класів, які готували доповіді. До участі також були запрошені активи всіх класів та голови міністерств учнівського самоврядування.
    
Завданнями конференції були: ознайомлення з основними віхами життя й діяльності видатного державного політичного та громадського діяча Бориса Петровича Клімчука; популяризація його життєпису серед школярського загалу; звернення уваги на необхідність та доцільність вивчення досягнень славетного земляка; розвиток навичок публічного виступу та вміння презентувати результати самостійного дослідження.
     
Відкриваючи засідання, Р.А. Гусак зазначила: «Пам’ять про достойних людей має для нас не менше значення, ніж їхня жива присутність. Бог дає людині одне життя. І кожен проживає його по-своєму. Хтось інертно пливе за течією. А є люди, які вміють не лише отримувати радість від життя, а й робити світ навколо кращим. До тієї рідкісної когорти людей належав Б.П. Клімчук». Життєпис Бориса Петровича гідний та вартий того, аби його вивчали та брали за приклад. Це своєрідний рецепт успіху, самореалізації і, звісно, приклад саможертовної любові до рідного краю.
    
«…Колись хотілося швидше стати дорослим. Батьки навчили мене вірити в людей, в їх ліпші якості, у їхні можливості». Ці слова стали життєвим орієнтиром Бориса Петровича. Етапи формування, становлення юнака як самодостатньої особистості у своєму дослідженні «Дитинство та юність Бориса Петровича Клімчука» презентувала учениця 10-Б класу Ірина Петровська.
    
«Не все в житті дається легко. Але якщо ти маєш ціль і позитивно мислиш, тоді досягаєш результату. Працювати від душі, з добром і вірою, з людьми і для людей – це те, для чого я живу. Якщо сидіти склавши руки, то нереально відчути радість перемоги, драйв від досягнень. Тільки активне застосування своїх ідей на практиці здатне зробити вас успішною людиною. У цьому і полягає моє визначення успіху». Напевно, саме з цієї причини іспит на ділові якості керівника новозбудованої Ковельської середньої школи № 11 в селищі машинобудівників Борисом Петровичем був складений успішно. Сягнути вершин педагогічного успіху допомогли йому досвідченість, ерудованість, мудрість, виваженість, толерантність, далекоглядність. Про це доповіла учениця 10-Б класу Тетяна Нікітюк у своєму виступі «Педагогічна діяльність Бориса Петровича Клімчука».
      «Я бачив різні моделі організації влади. У державотворенні нема простих рішень. Що доброго зробив Македонський, коли розрубав «гордіїв вузол»? Це  синдром простого рішення. Філософський розум каже, що «гордіїв вузол» треба розплутувати, а не рубати». Ці слова не були марними, адже Борис Петрович на справах розкрив їх сенс під час свого першого губернаторства. Про цю його життєву віху розповіла учениця 10-А класу Тетяна Прокоп'єва у дослідженні «Перша «волинська» ріка» Бориса Петровича Клімчука».
       
«Ми вчимося стояти, тримати удари, витримувати, десь маневрувати. Адже політика, як я вже говорив, – мистецтво можливого. Попри все, не сумніваюся, ми вистоїмо! Бо Україна – держава, яка відбулася. А нам треба сумлінно виконувати свою щоденну роботу». З таким покликом у душі Борис Петрович Клімчук працював на дипломатичній ниві. Про аспекти якої доповіла  учениця 10-А класу Анна Остапчук у своїй розвідці «Дипломатична діяльність Бориса Петровича Клімчука».
      
«Сказано: робіть добро. І пауза в моєму губернаторстві у майже 8 років виявилась дуже потрібною для мене. Я не увійшов у ту саму річку двічі. Хоч назва цього потоку – «Волинь» – і не змінилась, у річки зараз інші береги, інша вода, температура, консистенція, інша риба в ній плаває». Про його дії, узгоджені з обіцянками, про одержимість любов'ю до Волині розповіла учениця 10-А класу Вікторія Торбич у своєму виступі «Друга «волинська» ріка» Бориса Петровича Клімчука».
    
Про таких, як Борис Петрович Клімчук, кажуть, що вони живуть роботою, горять на роботі. Невтомна й постійна потреба творчого поступу, бажання правдивого самоствердження, досконального вивершення у всьому були невід’ємною  складовою його натури, спонукальними її модераторами. Суспільство й держава високо оцінили діяльність Бориса Петровича. З цим детально ознайомив присутніх учень 10-Б класу Ігор Матвійчук у дослідженні «Нагороди Бориса Петровича Клімчука».
    
Судячи із представлених доповідей та атмосфери, яка панувала в аудиторії, можна сказати, що життєві принципи, орієнтири та розумові організаторські, дипломатичні здібності Бориса Петровича Клімчука  не лише не залишили байдужими жодного школяра, а й змусили замислитися про доцільність правильного вибору життєвого шляху.
   
У завершальній частині конференції директор школи Г. О. Сидорук зазначила, що сьогоднішня учнівська конференція – це данина світлій пам’яті Бориса Петровича Клімчука, справжнього сина волинської землі. А ще висловила надію, що у новому навчальному році нашому навчальному закладу з ініціативи адміністрації, учительського та батьківського колективів буде присвоєне його ім'я. З цією метою в закладі проводяться подібні заходи.
                                                      
Ольга Федорук, учитель української мови та літератури

        
 

 

   Дитинство та юність Бориса Клімчука 1951 – 1974 рр.

Народився Борис Клімчук 18 березня 1951 року,  на хуторі, що належав до ковельського села Волошки. Батько, Петро Іванович був родом з Волошок, а мати, Ольга Архипівна з Колодежного. Коли радянська влада взялася розселяти хутори, частина родини Клімчуків перебралася до Волошок, а батьки Бориса вибрали Волю Любитівську, чи як кажуть місцеві – Вільку.

На той час Борис Петрович був ще маленьким. Батьки мали роботу, тож часто лишали сина сусідам. Улюбленою «нянькою» був дід Хома, який чудово грав на скрипці та мав про запас величезну кількість пісень. Хто зна, можливо саме з тої старенької дідусевої хати і з’явилася звичка у Бориса Клімчука наспівувати улюблені рядки… «Дід грав на скрипці і співав різні пісні. От і Бориса навчив: і яких треба, і яких не треба. Малий вернеться додому і давай ті частушки мамі співати. А та як розсердиться: «Не знаю, що зараз тобі зроблю!» А Борис собі сміявся: «То не ведіть мене до нього», – розповідає сусідка Галина Варчин.

Сусіди-односельчани пам’ятають юного Бориса послушним хлопцем, та швидше не через те, що характер був спокійний – енергії вистачало, однак дисципліна в сім’ї була залізна.  Мати працювала директором школи. І усіх тримала в дисципліні.

Батько Бориса Петровича був майстром на усі руки: столярував, мурував, косив, орав, водієм проробив усе життя. Він і сина багато чому навчив. 

Відрізнявся Борис Клімчук відповідальним ставленням до навчання. Навчався в основному на п’ятірки. Четвірки проскакували з російської мови і малювання. З 5-го класу почав ходити до Любитівської школи.

Однокласники запам’ятали Бориса насамперед як дисциплінованого та відповідального хлопця. Він активно займався спортом. Брав участь у туристичних змаганнях з техніки пішохідного туризму та спортивного орієнтування. 

Борис Клімчук багато читав, любив книги. Саме батьки спонукали сина до книги і берегли від робіт, але тільки тих, де без нього можна було обійтись. Тому пасти громадську череду хлопець завжди йшов із книгою. Найбільше любив читати фантастику, що на той час дивувало друзів. Улюбленою книгою, про яку неодноразово до останніх днів розповідав Борис Петрович, була «Туманність Андромеди». «І якось прочитав «Туманність Андромеди» Єфремова. Вона справила на мене незрівнянно більше враження, ніж політ Гагаріна у космос: щасливий світ, щасливі люди – добрі, розумні, сильні; досконало організоване суспільство! З тих пір я маю непохитну віру в людей, в їхні ліпші якості, у їхні можливості», – пригадував Борис Клімчук.

Закінчивши школу з золотою медаллю Борис Петрович вступив до Харківського державного університету, бо ще з дитинства мріяв стати геологом. Через глибокий розум і успішність у навчанні завоював повагу і авторитет серед студентів, став лідером.

За час навчання в університеті студент Борис Клімчук не мав жодної заборгованості по сесіях. І це при тому, що видимих зусиль, якоїсь напруги й особливої старанності з його боку на спостерігалося. Допомагали добра пам’ять, аналітичний розум, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

У Бориса Петровича у студентські роки було багато захоплень. У 17 років поїхав у першу експедицію на Кавказ. А вже після другого курсу сам водив групи на Баксон, у Цейську ущелину. Та найбільше наш земляк захоплювався Волинню. Годинами він переповідав друзям-студентам про незвичайну красу свого рідного краю, лісів і озер.

У 1974 році Борис Клімчук отримав червоний диплом за спеціальністю «викладач географії» і перейшов до трудових буднів.

 

Педагогічна діяльність Бориса Клімчука 1974 – 1990 рр.

З самого початку Клімчук був блискучим педагогом, енергійним та готовим допомогти кожному, хто цього потребує.

Закінчивши Харківський державний університет у 1974 році, з вересня по серпень 1975 Борис Петрович працював вчителем географії в Острозькій школі-інтернаті (Рівненська область).

Після того влаштувався до Ковельської середньої школи №7. Після 5-ти років вчителювання був призначений директором Ковельської восьмирічної школи №9.

На початку 80-х років ХХ ст. надзвичайно швидкими темпами розвивалось  виробництво на ковельському заводі сільськогосподарських машин. Виникла нагальна потреба в розвитку інфраструктури мікрорайону, особливо в будівництві школи.

І ось облетіла місто Ковель радісна звістка, що через рік буде в селищі машинобудівників школа. Із надією всі чекали будівництва, однак, щоб через рік… на це вже точно ніхто не сподівався.

Досить мудрим і виваженим рішенням було призначення директором майбутнього навчального закладу Бориса Петровича Клімчука заздалегідь, коли ще тільки закладався фундамент школи. Хоч за професією педагог, опікувався цим будівництвом Борис Петрович, виконуючи обов’язки інженера.

1 вересня 1982 року гостинно відчинила двері шкільна новобудова, авторитет нового директора зріс у рази. Ним цікавилися вчителі, учні, їхні батьки. Молодий керівник вправно встигав усюди: організовувати роботу в приміщенні, на території, але ж, окрім цього, було ще багато чого різного: кадрові питання, комплектація нових класів тощо. Іспит на ділові якості керівника був складений Борисом Петровичем успішно.

Немислимо багато було зроблено для розвитку навчання та виховання дітей. Запрацювали у школі гуртки, їх було близько 30-ти. Зокрема, авіамоделювання, фотогурток, радіотехнічний, клуб шахів, драматичний, вокальний, духового оркестру, студія бальних танців і звичайно, спортивні секції.

Борис Петрович Клімчук  – новатор. Він не тільки йшов у ногу з часом, а й постійно випереджав його. Не чекав вказівок зверху, а робив сміливі кроки в реформуванні школи, завжди був в авангарді перебудовчих процесів. Дбав про вдосконалення навчального процесу. Під мудрими керівництвом Бориса Клімчука школа нагадувала бджолиний рій. Завдяки ініціативі, творчому завзяттю, невичерпній енергії директора надзвичайно швидкими темпами відкривались музеї, облаштовувались майданчики, діяв радіоцентр.

Вже через 3 місяці роботи закладу Борис Петрович зініціював семінар керівників шкіл міста. Показові уроки давала дирекція закладу.

Заклад досить швидко став вирізнятися з-поміж інших, його авторитет зростав не лише у місті, а й області.

Директор Клімчук дбав про професійну майстерність кожного вчителя. Він був натхненником вивчення передового педагогічного досвіду визначних учителів не лише України, а й Союзу вцілому. Завдяки Борису Петровичу група вчителів зустрічалась педагогами Лисинковою і Потаповою у Москві, Логачевською – у Кіровограді, Амонашвілі – у Грузії. Разом з тим Клімчук з метою вдосконалення навчально-виховного процесу залучав науковців з Києва, Луцька. У результаті ковельська школа № 11 стала експериментальним майданчиком із диференціації, оптимізації навчально-виховного процесу. Заклад став опорним для факультету підвищення кваліфікації керівних кадрів, який функціонував при Луцькому педагогічному інституті та базовим для студентів педагогічних училищ Волинської області. Також було започатковано дружні зв’язки із працівниками освіти Холмського воєводства Польської Народної Республіки.

«Великий той учитель,  який проймається справою, якої навчає», казав Катон Старший. До цього треба додати, що великий і той, який у своїй діяльності завойовує довіру учнів. Таким педагогом залишився у пам’яті школярів Борис Петрович Клімчук.

Борис Петрович згадував педагогічний період свого життя з такими словами: «Вчитель має величезну перевагу перед іншими професіями. Він живе в пам’яті доти, доки не залишить цей світ його останній учень».

 

Перша «волинська ріка» 1990 – 2002 рр.

Політична кар’єра Б.П. Клімчука розпочалася у червні 1990 року. Його обрали заступником голови Ковельського міськвиконкому. Спочатку Борис Петрович вагався, переживав, але в кінцевому підсумку погодився прийняти на себе цю нелегку ношу у пору, коли не виплачували вчасно пенсії і зарплати, коли у магазинах відчувався дефіцит найнеобхідніших товарів, коли Україна стала утверджуватися як незалежна держава.

Час підтвердив, що вибір тоді було зроблено правильно – і самим Борисом Петровичем, і його соратниками. У червні 1992 року, коли розпочався перший етап самоврядування обласного рівня, з-поміж чотирьох кандидатур депутати обрали головою Волинської обласної ради Бориса Клімчука. На цій посаді він заявив себе як непересічний стратег і переконаний державник.

Молодий та енергійний він виявився здібним учнем у науці перемагати. У липні 1994 року більшістю волинян Борис Петрович був знову обраний головою Волинської обласної ради. На цій посаді він успішно працював до квітня 1998 року.

Б. Клімчук був прихильником того, щоб самоврядні органи базового рівня мали свої фінанси. Він докладав максимум зусиль, щоб виправдати високу довіру, працював над тим, щоб зробити кращим наш рідний край, а життя людей – заможним і щасливим.

У 1998 році Бориса Петровича призначено головою Волинської обласної державної адміністрації. Будучи на цій посаді Борис Петрович зумів проявити свої найкращі якості як керівника, організатора економічного і соціального розвитку Волині, послідовного державника у найкращому сенсі цього слова. Він дійсно був доступний кожному для спілкування, відчувалася його повага до кожного співбесідника, розуміння проблем міст і районів області. Ставши позапартійним, він умів мирити політичних опонентів, не боятися ставити гострі питання перед керівниками держави.

На той час в області продовжувалася аграрна реформа, приватизація, розвиток промисловості, притік зовнішніх та внутрішніх інвестицій. Борис Петрович був досить вимогливим до себе. Він постійно йшов до людей, зустрічався з ними на будівельних об’єктах, на фермах, не обіцяв їм «золоті гори», а брався за справу, яку міг реалізувати.

Борису Клімчуку у період перебування на посадах голови облради та голови облдержадміністрації завжди вистачало здорового глузду, життєвої мудрості і політичної далекоглядності, аби вправно вирішувати важливі для області питання. Наведу окремі приклади.

У скрутні 90-ті Луцький автомобільний завод переживав найважчі часи у своїй історії. Позаяк після переходу на ринкові умови виявилося, що основні моделі автомобільної вітчизняної техніки застаріли і вже не відповідали вимогам потенційних покупців. Борис Петрович, розуміючи, що завод потрібен Волині, допоміг у пошуках інвестора. Позитивний результат дозволив заводу орієнтуватися на виробництво та складання нових автомобілів європейського зразка. Було відновлено і випуск власної продукції – автомобілів ЛуАЗ.

За часи керівництва областю Б. Клімчуком активно освоювались вигоди прикордонного розташування: саме тут був реалізований перший серйозний проект Євросоюзу в Україну – міст через річку Буг.

У системі охорони здоров’я під керівництвом Б.Клімчука відбулися значні зміни. Було досягнуто більше, ніж планувалося. Почав функціонувати перинатальний центр обласної дитячої лікарні. Розпочалося будівництво радіологічного відділення обласної клінічної лікарні. Було добудовано Іваничівську районну лікарню. Зміцнювалася матеріально-технічна база, медустанови оснащувалися високотехнологічною апаратурою, впроваджувалися новітні медичні технології, відбувалося професійне зростання спеціалістів даної галузі.

Борис Петрович завжди підтримував цінні пропозиції керівників правоохоронних органів області. Він схвалював програму профілактики правопорушень і злочинів, створив координаційну раду з цих питань. В області почали проводитися щомісячно у третю середу дня профілактики правопорушень.

За період 1992-2002 років на Волині було споруджено 90 шкіл. Переймався очільник області і питаннями культурного життя. Звістка про знаходження у м.Луцьку Чудотворної ікони Холмської Божої Матері (ймовірний рік створення - 1259) неабияк духовно зворушила Бориса Петровича, і він, у той не простий для бюджету час, за наявності величезних боргів із заробітної плати, приймає істинно історичне рішення – про реконструкцію одного з приміщень обласної стоматологічної поліклініки, у самому центрі міста, під Музей Волинської ікони, який було урочисто відкрито у 1996 році. Офіційно музею було передано Чудотворну ікону Холмської Божої Матері.

У період Першої «волинської ріки» Бориса Клімчука наша область досягнула відчутних позитивних зрушень у різних галузях економіки, за темпами приросту промислової продукції Волинь займала перше місце.

Враховуючи успіхи Бориса Петровича в управлінні областю, в червні 2002 року він був звільнений з посади голови облдержадміністрації і призначений радником Президента України Леоніда Кучми.

 

Дипломатична діяльність Бориса Клімчука 2004-2010 рр.

     Володiючи вродженим талантом об’єднувати людей, великим практичним досвідом i державницьким мисленням, у 2004-2010 роках Клімчук Борис Петрович працював на дипломатичній ниві. Прекрасне знання історії, було його візиткою. Ці знання допомогли Б.Клімчуку у складній дипломатичній роботі, основою якої була зовнішньополітична та зовнішньоекономічна діяльність. Ерудиція, життєвий досвід, а також державницька відповідальність дозволяли йому успішно вирішувати складні питання двосторонніх відносин між країнами.

  Посада Посла – це щоденна важка праця, спілкування з широким колом посадових осіб, включно з Президентом, а також з представниками ділових кіл та простими людьми. У ході такої клопіткої роботи Борис Петрович завжди умів проаналізувати, підібрати та організувати виконання важливих завдань дипломатичної місії. Як правило робота дипломата високого рівня – це змагання інтелектуалів, у якому він завжди був на висоті.

   Борис Клімчук створив у посольстві таку атмосферу, що співробітники на роботу йшли з радістю. Він знав підхід до кожного працівника осольства, не залишав нічого без уваги.

З лютого 2004 по березень 2008 рр. Б.Клімчук займав посаду Надзвичайного та Повноважного Посла України в Литовській республіці. За час роботи він запам’ятався як людина, яка через дипломатичну діяльність розбудовувала українське суспільство, дбаючи і про рідну Волинь.  Борис Петрович творив хороші й вагомі справи щодня: були видрукувані перші україно-литовські, а згодом литовсько-українські розмовники; не спинялись ділові обміни – делегації українських освітян відвідували школи, гімназії, університети, вчились створювати проекти з метою залучення коштів для розвитку своїх закладів, а делегації  медиків прагнули перейняти литовський досвід страхової медицини; підтримувалися академічні зв’язки - вперше був скликаний форум істориків з тематики Великого Князівства Литовського. Борис Клімчук пропагував у Литві українську культуру: задушевна пісня, запальний народний танець не раз радував литовців. На Різдво Надзвичайний та Повноважний Посол України, як щедрий Миколай, роздавав подарунки дитячому будинку в провінційному містечку поблизу Литви. Розум і мудрість Бориса Клімчука притягували до посла усіх: і колег по дипломатичному штабу, і представників української діаспори, і вільнюське студенство.

Два роки, з квітня 2008 по квітень 2010 рр.  Борис Петрович пропрацював у консульстві Азербайджанської  Республіки. І тут Надзвичайного та Повноважного Посла України запам’ятали як високоосвічену, чуйну, добру, передбачливу людину.      

На той момент Азербайджан почав бурхливу і потужну розбудову в усіх сферах економіки за рахунок надходжень від постачання нафти й газу з Каспійського  довго не вдавалося налагодити. басейну до Європи. В силу різних політичних  та економічних обставин постачання промислових обсягів азербайджанської нафти до України довго не вдавалося налагодити. Це складне завдання було покладене на дипломатичну службу на чолі з Надзвичайним та Повноважним Послом України. Уже 2009 року перші танкери з азербайджанською нафтою прийшли до українського нафтопаливного терміналу.

Робота Посольства під керівництвом Бориса Петровича була злагодженою, добре організованою й зосереджувалася на розвитку співпраці між Україною і Азербайджаном у всіх перспективних напрямках. Саме Б.Клімчуку завдячують за можливість співпраці між цими державами в аерокосмічній, авіаційній, енергетичній галузях.

У період дипломатичної місії Борис Петрович надавав кредит довіри кожному дипломату, не ставив під сумнів правильність їхніх дій та задумів. Він був не лише великим майстром дипломатії, а й великим учителем цієї справи.

 

Друга "волинська ріка" 2010-2014 рр.

Указом президента України від 26 березня 2010 року Бориса Клімчука вдруге призначено головою Волинської обласної державної адміністрації.

Він повернувся, аби реалізувати те, що запланував та розпочав робити у період керівництва областю 1992-2002 роках. Крім глибокого володіння формами і методами управлінської діяльності, тепер у Бориса Петровича був досвід, набутий в апараті Президента України та практичі знання європейської моделі влади, чому сприяла багаторічна робота на дипломатичній ниві.

З поверненням на Волинь друге дихання отримала соціальна сфера. Стало менше довгобудів. На кінець 2013 року Волинська область під керівництвом Бориса Клімчука вперше очолила рейтинг за таким показником, як динаміка росту реальних зарплат. Зменшилися зарплатні борги на Волині.

Слід відзначили відмінний стан демографічної та екологічної ситуацій в області.

Виробництво промислової продукції на кінець 2013 року, порівняно з попереднім роком, зросло на 2,6%, у той час, коли в цілому в Україні було зафіксоване зниження на 5,2%. За темпами зростання промислової продукції Волинь посіла 6-е місце в державі. За повідомленням управління статистики, позитивні тенденції у промисловості з’явились завдяки нарощенню випуску продукції машинобудування, у виготовленні виробів з деревини, виробництві паперу та поліграфічній діяльності. Продовжували успішно працювати всі цукрові заводи.

Ідея Бориса Клімчука, з якої відкрито сміялися досвідчені аграрії, була втілена у життя: селяни почали вирощувати цукрові буряки на своїх сотках, а заводи приймати сировину від особистих господарств.

Волинські торгові марки «Торчин-продукт», «Боніта», «Гербор-Холдінг», «Руна», «Макарелла», «Модерн-експо», «Вопак», «ЛПЗ» народилися, звелися на ноги, стали самодостатніми брендами при Клімчуку. Те, що було започатковано, створено при ньому, стоїть міцно, розвивається, виробляє продукцію, що відповідає державним стандартам, надає роботу людям, а державі - прибутки.

Загалом стабільною була ситуація у сільському господарстві області. Приріст виробництва становив 2,4%, у тому числі в аграрних підприємствах – 9,7%. У господарствах збільшилось поголів’я великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз, птиці.

Окрім того, волиняни зуміли зберегти й перше місце у роздрібній торгівлі.

При владі Бориса Клімчука запрацював Ковельський госпітальний округ, до якого увійшли Старовижівський та Турійський райони. Реорганізовано Володимир-Волинське міськрайонне медичне об’єднання. Створилась база для надання спеціалізованої медичної допомоги. Було організовано будівництво поліклініки в місті залізничників. Завершили лікарню в Іваничах. Відкрито клініку репродуктивного здоров’я «Боголюби», яка діяла на базі обласної клінічної лікарні. Також в Луцькій міській лікарні були створені відділення серцево-судинних захворювань за програмою  «Волинькард», були запроваджені високотехнологічні методи лікування, такі як кардіохірургія, тромболізис. Операції на серці, які проводили висококваліфіковані волинські кардіохірурги, наближалися до європейських стандартів.

Відкрито було нові школи в селі Майдан-Липненський Маневицького та Баєві Луцького району, дитячі садки у Галинівці і Красноставі Володимир-Волинського, Коршові Луцького району. Організовано будівництво спеціалізованої школи No27 в обласному центрі. Завершили другу чергу Баївської загальноосвітньої школи. Виділили кошти на спорудження 21 дошкільного закладу.

Також не можна не відзначити «Рідну Волинь», фонд який надав матеріальну допомогу понад 5 тисячам волинян. Майже 200 волинян отримали допомогу на лікування, в тому числі 75 дітей, понад 100 онкохворих. Завдяки фінансовій підтримці запрацювала Ківерцівська районна поліклініка. У співпраці з посольством Японії в Україні реалізували проект грантової допомоги для Маневицької центральної районної лікарні. Це дало змогу якісно обстежити в цьому районі вдвічі більше хворих, ніж за попередній рік. 100 тисяч гривень спрямували на ремонт і благоустрій обласного госпіталю для інвалідів. Підтримували дітей-сиріт, студентів із малозабезпечених сімей. Понад 180 тисяч гривень було виділено на видання книг місцевих авторів, а також книги «Волинь-Литва» та ювілейного видання «Пересопницького Євангелія». Майже стільки коштів пішло на допомогу в спорудженні релігійних храмів.

У співпраці з обласною державною телерадіокампанією фонд реалізував проект on-line трансляції в Інтернеті програм радіостанції «Луцьк» і Волинського  телебачення. За кошти фонду проведено освітлення вулиць в ряді сіл Волинської області. Важливо, що це стало добрим початком у здійсненні прграми «Будуємо нову Волинь».

Борис Климчук був мудрим і розсудливим, одним словом, справжнім волинянином. Був освіченим і вихованим, трудоголіком, який за потреби міг працювати по 14-15 годин на добу, а це відповідно давало свої результати. Він керував областю, як великою родиною, він любив волинян і турбувався за них. Добра пам’ять про Бориса Петровича Клімчука не згасне повік серед волинян і не тільки.

 

Нагороди Бориса Клімчука

За досягнення визначних успіхів у вихованні й навчанні учнівської молоді; в організації та вдосконаленні навчальної, виховної та науково-методичної роботи; у координації дій педагогічного, батьківського колективів та громадськості з питань виховання і навчання дітей; у впровадженні у практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; у керівництві школою та  впровадженні нових управлінських новацій Бориса Клімчука у 1984 році було нагороджено нагрудним значком «Відмінник народної освіти УРСР», а у 1990 році – «Відмінник народної освіти СРСР».

Перебуваючи на посаді голови Волинської обласної ради Борис Клімчук у 1996 році за особистий внесок у розвиток економіки, науки і культури Волині, за активну громадську діяльність був нагороджений Почесною відзнакою Президента України.

У 2001 році голова Волинської обласної держадміністрації став на Волині першим кавалером ордена «За заслуги» І ступеня. Нагороду йому вручив у Віктор Ющенко, який на той час займав посаду прем’єр-міністра.

За видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва та зміцнення міжнародного авторитету держави Борис Клімчук отримав почесну нагороду - Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.

За успіхи у міжнародній діяльності Борис Петрович отримав державні нагороди Республіки Польща (1996) та Литовської Республіки (2008).

Перебуваючи на посаді посла України в Азербайджанській Республіці Б. Клімчук отримав премією «AZERI BUSINESS AWARDS 2009» у номінації «За вагомий внесок у розвиток торгово-економічних відносин».

Неодноразово наш земляк ставав лауреатом премії «Людина року Волинського краю».

У 2011 році Борис Петрович був одним із трьох лауреатів національної премії «Людина року» у номінації «регіональний лідер року».

У рамках премії «Люди ХХІ століття» 2014 року звання «Легендарна постать Волині» було посмертно удостоєно Бориса Клімчука. Отримати нагороду запросили доньку покійного політика Юлію та дружину Світлану Олексіївну.

Благодійний фонд «Рідна Волинь» з 2015 року встановив премію імені видатного державного, політичного і громадського діяча Бориса Клімчука. Нею щорічно відзначаються громадяни України за вагомі досягнення у різних сферах суспільного життя волинського краю.

Переглядів: 534 | Додав: danuscka3 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar